Владика Пауло Петро Єсип.

Ісус приніс людству св`ятий вогонь безумовної любови.  Його розп`яття та восрисення довело як бути вірним власному Сотворенню що Сотворено в подобі Сотворителя.  Христа самовідданний вчинок показав людям як любити.  На жаль, обставини спонукують людство зосереджуватись на грісі замість на любові. 

Життя та сметь Ісуса часто не правельно сприймається в значінні смерти.  Зосередження в грісі може спричинити одиницю стати заполоненою.  Та людина переймається більше про своє спасення ніж спасенням сестер та братів суспільства.  Таке спреймання відбирає час та увагу щоби причинитись на виклик любити ближнього.

Дві тисячі років від воскрисення Христа, людство мало що навчилось.  Війна, геноцид, суспільний вирок, релегійне переслідування, сектанська марність та дрібність парафіяльної політики й злісні пльотки віддалюють людий від Бога.  Причина цим труднощам є несхильність зрозуміти світ довкола нас.  Значно легше назвати щось гріхом, що є шкіливе, замішуюче та образливе особисті чутливості, ніж зрозуміти справу з точки суспільного, лікарського чи наукового погляду.

Слово гріх потрібно наново визначити.  Обжерливість, на приклад, далі уважається гріхом.  Чому?  Люди обжираються з тривоги, пригнічення або хвороби обміну тілесних речовин.  Ісус нас не звільнив від гріха обжерливості.  Наука нам виявила, що склонність пити алькоголь є хвороба що має жахливі наслідки.  Це не є гріхом.  Жінки можуть вбити дитину в наслідок пригнічення після породу.  Без сумніву, заходи потрібно робити щоби людина не пошкодела собі та в обороні других що моглиб бути в небезпеці.

В додток, випадкове користування слова гріх, заохочує дияволючити невинних людий.  Гріх вживається як жорстоку зброю щоби переслідувати одениць та зменшувати їх людськість.  Ненадійні душі переносять особисті недомагання другим бо вони не можуть розглянути власний хвилюючий виклик.  Або вони засуджують грішниками сестер та братів щоби посувати власний порядок.  Одиниці котрі вживають гріх як прилад проти других не є вірні своєму Сотворенню. 

Відсутність любови, випадкове користування слова гріх та відмова Святі Софії виховати розсудне міркування та здоровий глузд супроти тих що сотворені інакше, як нелюбими та небажаними, протиставить Сотворителеви Всего Доброго.  Коли нам щось не подобається або ми не розуміємо, не значить що Бог не сотворив.  Що Бог сотворив є досконалим.

Ненадійні чоловіки одного часу палили жінок живцем, тавруючи їх відьмами.  Повитухи та знахорки грозили лікарам. Умово хворим виганяли духів.   Сьогодня ніхто не палить живцем лікарок.  Багатонадійного, що надійде день коли будуть висвячувати жінок в священьство.  Лікування та наука подають тепер освіченому суспільстві ліпший вибір. 

Що є людини найбільш духова та хвилючістю потреба?  Це є потреба бути любленим та мати можливість подавати любов другим.  Існує різного рода любов.  Є любов романтична.  Є любов обмежена словами.  Є любов братерська.  Є любов прийняття. 

Любов мусить бути всесвітня.  Ніхто не повиннен бути без любови.  Свідомо відмовляти любов комусь є образа Богові.  Однак люди поповняють це денно.  Людину котру ми позбаляємо любови ми робимо її безпритульною.  Любити когось що сердить або дразнить нас в наші вигідні уяві, вимагає щоби ми пам`ятяли, що той самий Бог любить віх нас однаково.

Відсутність любови вбила Ісуса, не ізрєльський народ.  Неспроможність людства бути вірним Сотворенню розп`яли Нашого Володаря.  Колиб Ісус народився та був євангелізований поза межами Середного Сходу, його розп`яття всеж таки булоб відбулось.  Ісус був відмінний.  Христос не підкорявся.  Те що не додержується умовностей можна сприймати загрозою тими що хотять задержати владу в незміннім стані. 

Pierre Teilhard de Chardin, священник, теольог, богослов та палеонтолог мав задум, що після того як людство зуміє володіти вітрами, хвилями та притягом земської кулі, може вдасться «запрягти потугу любови.  І тоді, в друге в історії світа, миб віднайшли вогонь».  Іншими словами, Другий Прихід Ісуса є приступним тепер колиб тільки діти Бога любили оден другого як браття та сестри. 

Ісус звілнив нас від чогось більше ніж гріха.  Його воскресення подолало страх, неосвіченість та особисту ненадійність з тим що навчив нас як любити.  Христос об`явив нам як брати в повні участь в Божі сімї.  Він об`явив з святим вогнем могутню правду бути людиною.  Ісус об`явив що кожний з нас є приладом Бога.   Ми народились щоби любити.